Впродовж нашого свідомого духовного життя ми багаторазово чули і самі читали в Єванглії про страшний злочин людства по відношенню до сина Божого, хоча Він навпаки виявив найвеличніше милосердя до людського роду. І кожного разу ця трагедія справляє величезне враження на душу людини, залишаючи в ній жаль за гріхи, усвідомлення марноти людського егоїзму перед величчю безкінечної любові Божої.
В прекрасний час людської юності в Едемі наші прародичі жили в тісному союзі з Богом. Порушивши заповідь Небесного Отця, вони поставили себе поза цим союзом, грубо, нерозумно відштовхнули Божу любов і виявилися за воротами світлоносного раю. Біля райських воріт сидів вигнаний Адам і гірко плакав, про це розповідає нам Церква в піснеспівах першої неділі Великого Посту: «Сидить Адам біля раю, і оплакує свою наготу, горе мені зведеному підступною красою, обкраденому і віддаленому від слави» (стихира на Господи взиваю).Та як же не плакати, адже він ясно бачив те, що втратив і що здобув для себе і для своїх нащадків. Плакав праотець Адам так як повинен плакати батько, котрий своїми необдуманими гріховними вчинками нагородив дітей зіпсованою мораллю і тим віддалив їх від нормального життя.
Пройшли віки та тисячоліття протягом котрих люди, не дивлячись на Божу допомогу повернутися їм на істинний шлях, ставали все гіршими та гіршими, і віддалялися від Нього все дальше і дальше.
Своїми силами людина не може піднятися з гріховної глибини і стати такою якою вийшла з рук Творця, відновити собі образ Божий. І рішення Предвічної Ради Пресвятої Тройці – про відкуплення людства і його примирення з Богом через страждання Богочоловіка – звершилося на землі, на невеликій Голгофській горі, розташованій поблизу Єрусалиму. І як звершилось! Погасло сонце, здригнулася земля, небеса захиталися і в’язні смерті вийшли із могил, з’явившись багатьом (Мф.27.51-53).
Звернемо наш духовний погляд до Голгофи. Що ми там бачимо? – Три хрести! – Чому ж три? Невже не вистачить одного хреста – хреста Христового на котрому звершилася Відкупительна Жертва. Чиї ж інші два хрести? Пророків, апостолів, праведників? – Ні! Це хрести злодіїв і розбійників зовсім чужих за духом і життям Ісусу Христу.
Чи може бути це без таємниці, яка є повчальною для нас? Художник, коли малює картину, кожну деталь включає з визначеним змістом і значенням. Святитель Інокентій Херсонський запитує: «Чи можна уявити, що Творець і Художник всього світу допустив це «трьоххрестя» без значення, а тільки по злій волі римлян та юдейських старшин». Він же відповідає: «В цьому трьоххресті виражена якість і значення всіх наших хрестів для того, щоби ми могли знайти, під яким хрестом кожний з нас знаходиться і чого він повинен очікувати від свого носіння хреста».
Перший хрест – Єдинородного Сина Божого! Без всяких роздумувань впадімо перед ним лицем до землі та поклонімося Божественним ранам, котрими оздоровився весь світ. Що було би зі світом, якби невсеоздоровлююча, всепримиряюча сила хреста?
Які ж якості та значення має хрест Сина Божого? Хрести яких людей зображені хрестом Спасителя? – це хрести істинних послідовників Господа, котрі творячи в житті тільки добро, зберігають у своїх серцях любов до Бога і до людей, а за відданість волі Божій безвинно страждають від злоби, обмовства і нерозуміння людства. Хоча в наш час рідко зустрінеш таких хрестоносців, але вони все таки є і їх закликає святитель Інокентій підійти ближче перевірити свої страждання, Його (Христовими) стражданнями.
Як і до всіх людей, так і до цих хрестоносців підступає диявол в спокушає, вселяє думку, що їх жереб надто тяжкий, що вони забуті та залишені Богом, хоч самі є вірними Його волі та ніколи її не порушували. В час таких спокус краще стати у підніжжя хреста Христового і пильно вдивлятися на все те, що там відбувається. Чи не Він мав благовоління Отця, чинячи Його волю, будучи Йому послушним? І що Він терпить? – крім фізичних страждань, – був залишений Отцем і тими кого Він любив і хто Його колись любив. Свідки Його страждань – Пречиста Діва Мати, невелика група жінок і апостол Іоан. І све це Христос перетерпів, залишившись вірним хресту, заради котрого Він прийшов у світ котрий гине.
Можливо, дорогий брате і сестро хочеш, щоб Господь виразив своє благовоління до тебе дарами земного щастя? А хто цього не хоче. І вороги Спасителя також цього хочуть. А як же ж тоді відрізнити ворогів від правдивих друзів Христових? Тільки відношенням до хреста з терпіннями, молитвою і надією на Господа. За це Господь дасть силу нести хрест з легкістю, радістю, для спасительного напоумлення інших – вдохновенними прикладом носіння хреста без нарікання.
Другий хрест – благорозумного розбійника. Це сукупність глибокого покаяння і гарячої віри. Блаженний Августин не надіявся у всьому світі знайти подібну віру. В кого вірить розбійник? – У висячого на хресті приниженого, Того Хто немає вигляду, всіма залишеного. Чи його віра не є більшою від віри апостолів та учнів Христових? А яке в нього повне покаяння, це і осудження своїх злочинів і страждання без нарікань на хресті, і його готовність захищати Праведника, хоча б напоумленням другого розбійника – хулителя (Лк.25.40-41).
Розп’ятий на другому хресті є для нас грішних прикладом, котрий дає силу не відчаюватися у своєму спасінні у будь-який час і одночасно закликає не відкладати своє розкаяння до останніх хвилин свого життя, бо не знаємо коли вони настануть і ангел смерті візьме наші душі на суд Божий. Чи встигнемо ми тоді знайти час і силу для покаяння? Адже хто хоч раз у житті спостерігав смерть когось із людей, той знає, яким сильним буває смертний страх і які слабкі людські сили, щоб його здолати і відійти у вічність із беззаперечною вірою і правдивим покаянням.
Не зловживаймо оправдання благорозумного розбійника і не відкладаймо своє покаяння на пізній час, а вже сьогодні сприймімо силу віри і полум’яність його покаяння.
Третій хрест – це хрест розбійника, котрий не розкаявся. Здається все ясно. Не слова, а сльози викликають його участь! Він також страждає на хресті і його страждання не є меншими ніж у благорозумного розбійника. Але що він здобуде цими муками? – Нічого. Вони являються тільки початком його пекельних страждань. А якими спасительними могли б бути його страждання на хресті – адже ж він висить поруч із Спасителем всього людства, співстраждаючи Йому, і на превеликий жаль тільки за часом і місцем, але душею далекий від Господа.
Яке важливе і страшне попередження перш за все для нас священнослужителів, котрі стоять перед престолом Божим, а ділами, нахилами, прагненнями і станом духа бувають далекі від Господа Слави. Нерозумний розбійник чує слова свого благорозумного товариша: «Пом’яни мене Господи, коли прийдеш в Царстві Твоїм» (Лк.23.42); а у відповідь чує: «Направду кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк.23.43). Здається яке малесеньке зусилля потрібно зробити, щоб приєднати свій голос до голосу благорозумного розбійника, але на жаль його уста відкриваються лише для того, щоб безумно похулити розіп’ятого Богочоловіка. Засоромлений благорозумним товаришем він замовкає, але це мовчання безмовний відчай.
Чи не даремно стояв цей хрест на Голгофі? Ні! Цей хрест стояв на Голгофі тому, що таких хрестів дуже багато на світі. Лякаймося дорогі брати і сестри, стану нерозкаяного розбійника. Лякаймося, але не впадаймо у відчай. Звернімо свої погляди до хреста благорозумного розбійника, насолоджуймо наш слух його мудрими словами. Наслідуймо благорозумного розбійника в його вірі та покаянні. Випросімо у Господа розуміння того під яким хрестом знаходимося і ми грішні. І відкинувши даремний хрест нерозкаяного розбійника, полюбімо хрест Найсолодшого Спасителя нашого і досягнемо стану святого апостола Павла, який сказав: «Не буду нічим хвалитися, хіба тільки хрестом Господа Ісуса» (Гал.6.14). Амінь.
Свящ. Іван Голуб