Преподобний Зевин трудився на одній горі. Влаштувавши собі на ній житло, він все життя своє до глибокої старості провів в чернечих подвигах на одному і тому ж місці. Жителі навколишніх місць завжди зверталися до преподобного і велику користь одержували від його невпинних молитов. Досягнувши похилого віку, він не міг вже від старечої немочі стояти, але неослабно продовжував свої молитовні подвиги, схиляючись на палицю. Провівши в чудових і богоугодних подвигах своє життя, преподобний Зевин помер.
Преподобний Поліхроній був учнем святого Зевина і, подібно до воску, що зберігає на собі відбиток пальця, що доторкнувся до нього, в житті своєму був повним відображенням чеснот свого вчителя. Він уподібнювався останньому і в старанному пильнуванні, і в терпінні, і в молитовних подвигах. Вериг же преподобний не побажав на себе накласти, оскільки, не маючи на те зразка в житті свого вчителя, побоювався спокусити кого-небудь, а замість вериг він носив на плечах своїх вирваний ним із землі корінь великого дуба, який був такий важкий, що його не можна було зрушити з місця двома руками, і цим обтяжував своє тіло. За такі подвиги преподобному Поліхронію дана була від Бога благодать чудотворення. Одного разу під час бездощів’я він молитвою звів дощ на землю, а іншого разу наповнив єлеєм порожню кам’яну посудину. Створивши безліч інших чудес, він відійшов до Господа.
Преподобний Мойсей і Даміан були учнями святого Поліхронія. Преподобний Мойсей трудився разом з своїм вчителем і, перейнявши від нього його чесноти, жив, у всьому наслідуючи його. Преподобний же Даміан віддалився в одну обитель, на ім’я Ієра, і, знайшовши там порожню келію, став жити в ній, наслідуючи життя свого вчителя. У житлі його не було нічого іншого, крім невеликої коробочки з малою кількістю сочевиці, якою він і харчувався. Таку велику користь одержали ці преподобні від співжиття з святим Поліхронієм і в благочесті закінчили життя своє.