Преподобна Феодора Олександрійська і її чоловік жили в Олександрії. У їхній сім’ї панували любов і згода, і це було ненависно дияволу. Один багатий чоловік спокусився красою молодої Феодори і почав всіма способами схиляти її до перелюбства. Довгий час він не мав успіху, бо Феодора не піддавалася його впливу. Тоді він підкупив жінку-волхвицю, яка ввела в оману довірливу Феодору. Вона сказала, що гріх, який здійснюється вночі, Бог не ставить в провину. Феодора зрадила своєму чоловікові. Усвідомивши вчинене, Феодора щиро почала каятися.
Совість не давала їй спокою, і вона відправилася до знайомої ігумені і розповіла про свій гріх. Отримавши духовні поради від ігумені Феодора твердо вирішила піти в монастир, щоб отримати прощення за свої гріхи. Вона переоділась в чоловічий одяг, боячись, що чоловік знайде її в жіночій обителі. Цілу ніч вона простояла біля воріт монастиря, тим самим доводячи твердість свого наміру.
Навіть досвідчені ченці дивувалися її подвигам. Тіло, яке колись піддалось гріху, воістину стало сосудиною благодаті Божої. Одного разу Феодора відправилася в Александрію за покупкою хліба і заночувала в сусідньому Енатському монастирі. Дочка тамтешнього ігумена спокусилась красою ченця Феодора, не знаючи що це жінка і почала намовляти на гріх. Отримавши відмову, вона згрішила з іншим ченцем і зачала.
Через деякий час батько безсоромної дівчини почав випитувати у дочки, хто її спокусив. Дівчина вказала на Феодора-ченця. Отець негайно повідомив настоятеля монастиря, в якому трудилася преподобна Феодора. Ігумен, знаючи чистоту і святість життя Феодора, не повірив наклепу. Коли блудниця народила, енатскі ченці принесли немовля в монастир, де жив подвижник, і почали докоряти ченців в нечистому житті. Цього разу і ігумен повірив наклепу і розгнівався на невинного Феодора. Немовля вручили преподобній і вигнали її з монастиря. Феодора підкорилася новому випробуванню, бачачи в цьому спокутування колишнього гріха. Вона поселилася з дитиною недалеко від обителі. Пастухи з співчуттям давали молоко для немовляти, а сама преподобна харчувалася тільки дикими травами. Протягом семи років святий подвижник знаходився у вигнанні. Нарешті, на прохання ченців, ігумен дозволив їй повернутися в монастир разом з немовлям, де вона два роки прожила в затворі, повчаючи дитину страху Божому. Ігумен монастиря невдовзі отримав від Бога одкровення, що гріх ченця Феодора пробачив. Благодать Божа перебувала на ченці Феодорі.
Перед смертю преподобна Феодора затворилася в келлії з отроком і заповідала йому любити Бога, покорятися ігуменові і братії, зберігати мовчання, уникати лихослів’я і марнославства, любити некористолюбство, згадувати їх мандрівне життя. Після цього вона останнє звернулася з молитвою до Господа і відійшла до Нього.
Згодом ігумен отримав одкровення від Господа, що преподобний Феодор насправді був чоловіком. Дізнавшись про це братія Енатського монастиря просила прощення у преподобної за свої наклепи. Дізнавшись про подвиги своєї дружини чоловік Феодори прийняв постриг і почав подвизатися в монастирі де отримала прощення гріхів його дружина.
підготував Петро Драган