В час нечестивих царів римських, коли християни багато разів піддавалися гонінням, безліч сповідників Христових і мучеників зазнали різні муки; їх святі тіла, що віддавались без поховання на поживу звірам і птахам, віруючі таємно забирали і з честю хоронили в потаєних місцях, в домах або вертоградах. Так і в Евгенійських селищах було похоронено багато святих мучеників, що постраждали за Христа; їх мощі довгий час були невідомі. Тим часом еллінському нечестю прийшов кінець, мучителі з безславністю загинули, а на престоли вступили християнські царі; весь світ осяяло світло святої віри, і Церква Христова стала процвітати в глибокій тиші. Тоді і святі мощі Евгенійськіх мучеників Божественною волею були дивно знайдені, немов світильники з-під посудин. На тому місці, де вони були похоронені, почали подаватися хворим різні зцілення, бо Бог захотів, щоб раби Його були проявлені і прославлені. Туди прийшов святитель з церковним причтом і, розкопавши те місце, знайшов багато мощей святих мучеників, імена яких знає один Господь, що написав їх в книзі життя вічного на Небесах. Ті святі мощі були цілими і нетлінними, так що на них сповнилося слово Писання: «Він пильнує всі кості його,— із них жодна не зламається!». Мощі поширювали великі пахощі; від них виходило безліч чудотворінь, зцілялися всякі недуги і проганялися нечисті духи з людей. Тоді святі мощі були із славою перенесені в церкву, і незліченна безліч народу з свічками і співанням псалмів супроводжувала хід. Після цього було одкровення одному клірику — Миколаю Калліграфу, мужу доброчесному і благочестивому: йому було відкрито, що серед багатьох мощей мучеників, знайдених в Євгенії, знаходяться мощі святого Андроника, одного з числа сімдесяти апостолів, і помічниці Андроника — Іунії; про них згадує святий Апостол Павло в Посланні до Римлян: Вітайте Андроника і Юнію, родичів моїх і співв′язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.