Царські Часи на Різдво Христове
січня 27, 2011  |  Автор: Назар Лозинський  |  Богослов'я, Богослужбовий устав

wigilia1 Царські Часи на Різдво ХристовеНазва “Царські Часи” походить від звичаю Візантійських імператорів бути присутніми на них. Вони являють собою поєднання усіх чотирьох Часів в одну службу з приєднанням до них і чину Зображальних. Таким чином вони замінюють собою в Навечір’я Літургію, яка, хоч і звершується тоді, але ввечері у поєднанні з Вечірнею і тому відноситься до наступного дня.

Відповідно до такого великого призначення, ці Часи, які входять ще до складу Навечір’я лише двох свят: Богоявлення і Пасхи (Великої Суботи, Навечір’ям якої буде Велика П’ятниця), звершуються з винятковою, але напівсумною урочистістю.

Як і Літургія, вони мають апостольське і євангельське читання з паремією перед ними. Крім цього, вони мають особливі тропарі зі стихами. Євангеліє на них читається як і на Літургії — поза вівтарем і попереджується кадінням, що символізує дари волхвів. І, взагалі, майже всі читання Часів присвячені подіям, що святкуються.

Якщо Різдво Христове припадає в неділю чи понеділок, то Царські Часи потрібно служити в п’ятницю і в цей день Літургії не буває, а якщо буде в інші дні, то Часи слід служити в Навечір’я Різдва Христового.

І ЧАС

Священик облачається в епітрахіль, поручі та фелон. Колір риз — фіолетовий. Посеред храму, навпроти Царських врат, стоїть аналой, а перед ним — запалена свічка. У цей час священик відкриває завісу, Царські врата і виходить зі Святим Євангелієм, а диякон — з кадилом і свічкою. Тоді священик кладе Євангеліє на аналой і виголошує: “Благословен Бог наш…”.

Після виголосу священика чтець, стоячи на середині храму, але далі від священика читає: “Амінь”[1] і Початок звичайний, до складу якого входять:

ü   “Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі”;

ü   “Царю небесний…” — молитва, що прославляє і закликає на поміч третю Іпостась Святої Трійці — Святого Духа;

ü   Трисвяте — молитва, у якій Свята Церква на землі, подібно до Церкви небесної, що взиває: “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф” (Іс.6:3), виголошує: “Святий Боже…”. Трисвяте було чудесним образом відкрите Богом людям у 446 році[2]. Пізніше теопасхіти, які вважали, що Триєдине Божество страждало разом з людством в Особі Богочоловіка, до Трисвятого додали “розпнися за нас”. Цей додаток дехто прийняв, але він був осуджений VI Вселенським Собором (81 правило)[3].

ü   Слава і Нині — це древнє і священне славослів’я. Воздавати славу Богу — це перший обов’язок кожного творіння, всієї Церкви, а особливо Новозавітної, коли Господь відкупленням світу показав “славу” Пресвятої Трійці (Мф.27:19; Ін.14:13,17).

ü   “Пресвятая Тройце…” — молитва до Триіпостасного Бога, у якій закликаються кожна із Осіб Святої Трійці для очищення, прощення, зцілення душ людських.

ü   “Господи, помилуй” (3 рази) — одна із найдревніших і найкоротших молитов, що постійно супроводжує усі християнські богослужіння і молитвослів’я.

ü   Слава і Нині (див. вище);

ü   “Отче наш…” — “молитва Господня”, найважливіша із усіх молитов, так як дана Самим Ісусом Христом. Цю молитву Свята Церква частіше інших вчить промовляти для прощення гріхів і славослів’я Бога, так як ті, що моляться в ім’я Сина Божого, за Його ж обітницею повинні особливо надіятись отримати від Отця Небесного те, що просять (Ін.14:14).

ü   Виголос священика “Бо Твоє є Царство…”. Цей виголос є ніби закінченням попередніх молитов, у ньому відчувається запевнення, що Господь виконає те, що проситься у Нього, бо Його є Царство і сила і слава. Після виголосу священик звершує кадіння всього храму за чином: Св.Євангеліє, вівтар, іконостас, вірних, весь храм, Св.Євангеліє.

ü   Чтець читає “Амінь”, “Господи, помилуй” (12 раз). Слава і Нині.

ü   “Прийдіте, поклонімся…” — молитвослів’я, у якому вірних тричі закликається віддати поклін Богові.

ü   Псалом 5 “Господи, почуй слова мої…”. Сповнена надії ранішня молитва за праведних і проти нечестивих, які повинні бути позбавлені всякої участі в богослужінні.

ü   Псалом 44 “Вилилось із серця мого слово благе…” — пророчо зображує красу юного Месії.

ü   Псалом 45 “Бог нам пристановище і сила…” — зображує спасительне, миротворче воцаріння Господа в Його святому місті.

ü   Після псалмів: “Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже” (3 рази). Слово “алилуя” означає “хваліте Господа”. Воно співається небесною Церквою святих, що славословлять Господа (Одкр.19:1-6), його часто використовувала в богослужінні і Церква Старозавітна (Пс.105-106), за її прикладом його використовує і Церква Православна.

ü   Далі читається Слава: тропар передсвята: “Записатися прийшла…”, який показує прибуття Богородиці зі старцем Йосифом у Вифлиєм.

ü   І Нині: Богородичен звичайний “Як нам назвати тебе, Благодатна?…”. Він являє собою прославлення Богородиці, саме як Тої, що стала Матір’ю Бога.

ü   Після Богородичного знову тропар “Вифлиєме, готуйся…”, у якому показується приготування Вифлиєму до прийняття Спасителя;

ü   Стих: “Бог від півдня прийде…”;

ü   Наступний тропар “Нині гряде сповнення…” показує сповнення Михеєвого пророцтва, щодо місця народження Божого Сина.

ü   Стих: “Господи, почув голос Твій…”;

ü   Тропар “Нині гряде…” (див. вище);

ü   Слава: тропар “Так говорить Йосиф до Діви…” — показує здивування і жах Йосифа при вигляді Марії, що носила Божественне Дитя.

ü   Після тропарів священик виголошує “Будьмо уважні. Премудрість”, “Прокімен на голос 4: “Господь сказав мені…”. Цей прокімен повинен приготувати віруючих до слухання Святого Письма.

ü   Стих на прокімні: “Проси Мене і дам тобі народи…”.

ü   Після прокімна священик виголошує: “Премудрість”.

ü   Чтець: “Пророцтва Михеєвого читання”.

ü   Священик: Будьмо уважні.

ü   Чтець: “Так говорить Господь…” (Мих.5:2-4). У цій паремії міститься пророцтво про народження Господа у Вифлиємі.

ü   Після паремій чтець читає Апостол з послання до євреїв (1:1-12): “Бог, Який багаторазово і різноманітно…”, де зображується велич і перевага Сина Божого перед Ангелами.

ü   Тоді священик читає Євангеліє від Матфея (1:18-25, зач.2): “Різдво Ісуса Христа було так…” про обставини, що передували Різдву Христовому і про саму подію Різдва.

ü   Хор співає: “Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

ü   Чтець читає: “Стопи мої направ…” — стихи зі 118 псалма, якими просить, щоб Господь направив нас на шлях виконання Його Закону і просвітив нас духовно, тоді читає: “Нехай наповняться уста мої…” — стихи зі 70 псалма, де просить, щоби весь наступаючий день оспівувати славу Божу.

ü   Після стихів — Трисвяте по Отче наш (описане у Початку звичайному), по якому читається кондак свята “Діва днесь превічне Слово…”, у якому закликається віруючих радіти з народження Спасителя і прославляти Його.

ü   “Господи, помилуй” (40 раз);

ü   Молитва “Ти, що кожного часу…”, де проситься у Бога прийняти наші молитви, освятити, очистити нас і оточити святими ангелами, щоб пізнати Його неприступну славу і прийти до єдності у вірі.

ü   “Господи, помилуй” (3 рази); Слава і Нині.

ü   “Чеснішу від херувимів…” — прославлення Богородиці.

ü   Священик виголошує: “Боже, ущедри нас…” і читає молитву “Христе, Світло істинне…”. Ця молитва приписується Саві Освяченому, у якій проситься у Господа просвітити і освятити “кожну людину, що приходить у світ” за молитвами Його Матері (у Києво-Печерській лаврі цю молитву читає чтець)[4].


ІІІ ЧАС

Третій Час освячувався молитвою здавна, про що згадують Постанови Апостолів, св. Василій Великий, св. Афанасій і Тертуліан[5]. Цей час ще з часів апостольських посвячений згадці про страждання Ісуса Христа на суді у Пилата, а також про зшестя Святого Духа на апостолів.

ü   Чтець: “Прийдіте, поклонімся…” (3 рази), після чого священик звершує кадіння, як на І Часі.

ü   Чтець читає псалми: 66, 86, 50. Перший (“Боже, ущедри нас…”) зображує ціль спасіння і відкликання на неї людей, другий (“Основи його на горах святих…”) — славу Сіону, звіщену йому появою в ньому Месії, а третій (“Помилуй мене, Боже…”) — звичайний для ІІІ Часу покаянний псалом.

ü   Після псалмів: Слава: тропар передсвята “Записатися прийшла колись…” (див. вище); і Нині: Богородичен Часу “Богородице, Ти єси виноградна лоза…”, де Богородиця зображується виноградною лозою, як і Христос назвав себе виноградною лозою (Ін.15:1-6); проситься у Неї, у апостолів і всіх святих молитов. Цей Богородичен часто є Богородичним для великих свят.

ü   Далі слідують тропарі зі стихами (гл.6,8,3). У перших двох: “Сей Бог наш…” і “Раніше Різдва Твого…” — вимальовується приниження, якому піддався Син Божий Своїм народженням на землі, а третій (“Йосифе, скажи нам…”), продовжуючи думку відповідного тропаря І Часу, говорить про те, як Йосиф вірою переміг своє недоуміння щодо зачаття Марією Дитяти.

ü   Після тропарів — прокімен на гл.4 про народження Спасителя: “Дитя народилося нам…”.

ü   Стих на прокімні: “Влада Його на раменах Його”.

ü   Після прокімна священик виголошує: “Премудрість”.

ü   Чтець: “Пророцтва Ієремієвого читання”.

ü   Священик: Будьмо уважні.

ü   Чтець: “Цей є Бог наш…” (Ієр.3:36-4:4). Про явлення Бога на землі і про необхідність віри в це.

ü   Після паремій чтець читає Апостол з послання до галатів (3:23-29): “Браття, до пришестя віри…”, про усиновлення наше Богом через віру в Ісуса Христа і про з’єднання з Ним.

ü   Тоді священик читає Євангеліє від Луки (2:1-19, зач.5): “У ті дні вийшов від кесаря Августа…” більш детально розповідає про народження Спасителя, ніж Євангеліє І Часу.

ü   Хор співає: “Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

ü   Чтець читає стих ІІІ Часу: “Господь Бог благословенний…” (Пс.67:20) — це піднесене прославлення Бога, прославлення, що належить Йому щоденно, з’єднане з надією на поміч Божу у нашому спасіння.

ü   Трисвяте по Отче наш (див. вище).

ü   Після виголосу священика чтець: “Амінь”, і кондак “Діва днесь превічне Слово…”

ü   “Господи, помилуй” (40 раз); “Ти, що кожного часу…”, “Господи, помилуй” (3 рази), Слава і Нині, “Чеснішу від херувимів…”;

ü   Священик виголошує “Молитвами святих отців наших…”. Цей виголос більш радісний, ніж відповідний на І Часі, так як ІІІ Час знаходиться ближче до Літургії.

ü   Чтець: “Амінь” і читає молитву “Владико, Боже, Отче Вседержителю…”, вона звернена окремо до Осіб Пресвятої Трійці, Яких проситься про спасіння. Молитва приписується св.Мардарію, вірменському мученику при Діоклетіані, і була виголошена на муках, коли його повісили вниз головою і пекли розпеченим залізом[6].


VI ЧАС

Час, присвячений згадці про саме розп’яття Спасителя.

ü   Чтець: “Прийдіте, поклонімся…” (3 рази), після чого священик звершує кадіння, як на І і ІІІ Часах.

ü   Чтець читає псалми: 71, 131, 90. Перший зображує Месію, як Сина Царя (як співцаря Богові), якому поклоняться і язичники (пророцтво про поклоніння волхвів), другий — благовоління Боже на рід Давидів, яке виразиться у збереженні за ним на віки престолу і в вибранні Сіону для перебування Божого, а третій — звичайний для VІ Часу псалом про Промисел Божий на людей, що надіються на Бога.

ü   Після псалмів: Слава: тропар передсвята “Записатися прийшла колись…” (див. вище); і Нині: Богородичен Часу “Через превеликі гріхи наші…”, у якому посилено просимо молитов Богоматері, так як ми самі через наші гріхи не насмілюємось молитись..

ü   Далі слідують тропарі зі стихами (гл.1,4,5). У перших двох: “Прийдіть вірні, піднесімось…”, “Слухай, небо…”, “Прийдіть люди Христові…”, які запрошують нас і всю вселенну до достойного прийняття грядучого Господа, причому останній тропар, як і два відповідні тропарі І і ІІІ Часів стосується подій, пов’язаних зі сумнівами Йосифа.

ü   Після тропарів — прокімен “Із утроби раніше …”.

ü   Стих на прокімні: “Сказав Господь…”. Це прокімен (Пс.109:3,1) про предвічне народження Месії і сидіння Його праворуч Отця.

ü   Після прокімна священик виголошує: “Премудрість”.

ü   Чтець: “Пророцтва Ісаїного читання”.

ü   Священик: Будьмо уважні.

ü   Чтець: “Продовжував Господь говорити Ахазу…” (Іс.7:10-15; 8:1-4, 8-10). Про народження Месії від Діви, його святе дівство і перемоги ще і дитинстві.

ü   Після паремій чтець читає Апостол з послання до євреїв (1:10-14-2:1-3): “На початку Ти, Господи…”, про предвічність і незмінність Сина Божого і велич започаткованого Ним спасіння.

ü   Тоді священик читає Євангеліє від Матфея (2:1-12, зач.3): “Коли Ісус народився…” де розповіддю про поклоніння волхвів продовжується тема Різдва, розпочата у попередніх Часах.

ü   Хор співає: “Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

ü   Чтець читає стих Часу: “Скоро пошли нам…”— це молитва вистражданої душі про поміч Божу і очищення гріхів заради слави імені Божого.

ü   Трисвяте по Отче наш (див. вище).

ü   Після виголосу священика чтець: “Амінь”, і кондак “Діва днесь превічне Слово…” (див. вище).

ü   “Господи, помилуй” (40 раз); “Ти, що кожного часу…”, “Господи, помилуй” (3 рази), Слава і Нині, “Чеснішу від херувимів…”;

ü   Священик виголошує “Молитвами святих отців наших…” (див. вище).

ü   Чтець: “Амінь” і читає молитву “Боже й Господи Сил…”, яка приписується св.Василію Великому[7]. У ній проситься у Бога прийняти наші молитви, визволити від гріхів і ворогів, щоб осяяні світлом Його, ми приносили Йому безперестанне сповідання і подяку.


ІХ ЧАС

Традиція освячувати ІХ Час молитвою сягає ще апостольських часів. Так, в Постановах свв. Апостолів говориться: “Звершуйте молитви о 9 годині, в якій, як Христос був розіп’ятий, вся природа сколихнулась … не змігши перенести приниження Господнього”[8]. Тому ІХ Час присвячений згадці про хресну смерть Спасителя.

ü   Чтець: “Прийдіте, поклонімся…” (3 рази), після чого священик звершує кадіння, як на І Часі.

ü   Чтець читає псалми: 109, 110, 85. Перший зображує перемоги Месії, зумовлені Його предвічним народженням, сидінням справа Отця і священичим достоїнством, другий — моральну сторону великих діл Божих у визволенні людей Його і заснуванні завіту з ними, а третій — це похвала Єдиному Богові, як Володареві світу, поєднана з каяттям та благанням про охорону та піклування.

ü   Після псалмів: Слава: тропар передсвята “Записатися прийшла колись…” (див. вище); і Нині: Богородичен Часу “Благий, що ради нас народився від Діви…”, у якому проситься у Господа, Який заради людей народився і розп’яття перетерпів, щоб Він, за молитвами Богородиці, спас тих, хто втрачає надію.

ü   Далі слідують тропарі зі стихами (гл.7,2,6). “Здивувався Ірод…”, у якому оплакуються немовлята, вбиті Іродом; “Коли Йосиф ішов до Вифлеєма…”, де міститься відповідь Діви Марії на непорозуміння Йосифа (висвітлене у тропарях попередніх часів); “Нині народжується від Діви…”, як завершальний дає повну картину подій Різдва Христового і закінчується троєкратним поклонінням Різдву.

ü   Після тропарів — прокімен на гл.4: “Мати Сіон промовляє…” (Пс.86:5).

ü   Стих на прокімні: “Господь любить…” (Пс.86:2). У ньому вказується на духовну багатодітність Сіону, викликану народженням такої виняткової людини як Месія.

ü   Після прокімна священик виголошує: “Премудрість”.

ü   Чтець: “Пророцтва Ісаїного читання”.

ü   Священик: Будьмо уважні.

ü   Чтець: “Дитя народилось нам…” (Іс.9:6-7). У паремії всесторонньо розкривається картина служіння Месії, так як воно визначалось Його Богосинівством.

ü   Після паремій чтець читає Апостол з послання до євреїв (2:11-18): “Браття, хто освячує…”, про головну ціль воплочення Сина Божого — Його первосвящениче служіння.

ü   Тоді священик читає Євангеліє від Матфея (2:13-23): “Як відійшли волхви…”, яке розповідає про побиття немовлят, що було передвісником кровавої жертви Дитяти Марії.

ü   Хор співає: “Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

ü   Після читання св. Євангелія, воно заноситься у вівтар. Царські врата закриваються.

ü   Чтець читає стих ІХ Часу: “Не залиш нас…”, у якому проситься у Бога не залишати людей заради патріархів Авраама, Ісаака та Ізраїля (Якова)..

ü   Трисвяте по Отче наш (див. вище).

ü   Після виголосу священика чтець: “Амінь”, і кондак “Діва днесь превічне Слово…”

ü   “Господи, помилуй” (40 раз); “Ти, що кожного часу…”, “Господи, помилуй” (3 рази), Слава і Нині, “Чеснішу від херувимів…”;

ü   Священик виголошує “Молитвами святих отців наших…”.

ü   Чтець: “Амінь” і читає молитву “Владико, Господи, Ісусе Христе…”. У цій молитві закликається простити наші гріхи, як колись розбійникові на хресті і ввести у Свої вічні оселі, щоб ми могли там Його славити.

У цьому місці відбувається перехід до Зображальних:

ü   Чтець читає псалми 102 “Благослови, душе моя, Господа…”, який прославляє Бога за зцілення від смертельної хвороби; за милосердя Боже до грішних людей.

ü   Слава: псалом 145 “Хвали, душе моя, Господа…”, у якому Господь прославляється, як наша надійна кріпость, у противагу ненадійним “князям і синам чоловічеським”.

ü   І Нині: “Єдинородний Сину…”. У цьому піснеспіві викладене православне вчення про Другу Особу Святої Трійці, Сина Божого.

ü   Після того, як перший і другий псалми “зобразили” Царство Боже (Пс.102:19; 145:10) зі старозавітньої точки зору, то наступні піснеспіви, так звані “Блаженні” (μαναρισμοι), дають новозавітну картину цього Царства. Починаються вони словами розбійника “У Царстві Твоїм…”, а тоді слідують євангельські блаженства (Мф.5:3-12). Так як немає більш яскравішого і гарнішого вчення про Царство Боже, ніж заповіді блаженства, то вони і поміщені тут, возвишуючи і підсилюючи почуття насолоди благами Божими, що є в цих псалмах.

ü   Після “Блаженних” слідує троєкратне призивання Пресвятої Трійці: “Пом’яни нас, Господи…”, “Пом’яни нас, Владико…”, “Пом’яни нас, Святий…”;

ü   “Хор небесний…”, “Приступіть до Нього…”, “Хор небесний…”, Слава: “Хор святих ангелів…”, і Нині.

ü   Якщо служиться Літургія, то після і Нині: молитва “Полегши, відпусти, прости…”, у якій просимо Бога простити усі гріхи наші, тоді “Отче наш”, виголос “Бо Твоє є Царство…”, “Амінь” і кондак свята “Діва днесь превічне Слово…”.

ü   “Господи, помилуй” (40 раз).

ü   Молитва “Всесвята Тройце…”, у якій просимо Пресвяту Трійцю, щоб Вона очистила, вразумила і простила нас.

ü   Священик на солеї: “Премудрість”

ü   Хор: “Достойно є…” (до половини);

ü   Священик: “Пресвятая Богородице, спаси нас”. Цими словами священик просить, щоб Пресвята Богородиця спасла нас грішних своїми молитвами перед Ісусом Христом.

ü   Священик: “Слава Тобі, Христе Боже…”

ü   Хор: “Слава і Нині. Господи, помилуй (3 рази). Благослови”.

ü   Священик виголошує відпуст: “Христос, Істинний Бог наш…”, у якому виражає надію, що Господь наш Бог, за молитвами Пречистої Діви, апостолів, святих, богоносних отців та всіх святих помилує і спасе нас, як Благий і Чоловіколюбець.

ü   Якщо ж Літургія не служиться, то після і Нині читається Символ віри: “Вірую в Єдиного Бога…” — короткий виклад вчення Православної Церкви, тоді молитва “Полегши, відпусти…”, “Отче наш…”, виголос, кондак, “Господи, помилуй” (40 раз).

ü   “Нехай буде благословенне ім’я Господнє…” — молитва праведного Іова.

ü   Слава і Нині: псалом 33 “Благословлю Господа на всякий час…”, який показує Провидіння Боже і Промисел Божий щодо праведників і грішників, а також перевагу перших над другими.

ü   Священик: “Премудрість” і далі закінчуються Зображальні, як вказано вище.

Таким чином закінчується величне богослужіння Царських Часів, яке вповні готує кожного християнина до Тайни Боговтілення.


[1] Древньоєврейські священики словом “Амінь” закінчували усі ектенії, молитви, виголоси, повчання та ін. Воно означає “Нехай так станеться”, тому служить для підтвердження істини і укріплення нашої віри. Це слово вживається в богослужінні з часів Мойсея (Чис.5:22; Втор.27:12-26). Слово “Амінь” часто зустрічається в псалмах Давида (40:14; 71:19; 105:48), а також в інших місцях Старого Завіту (1Цар.16:1,4,36; Неєм.8:6). У Новому Завіті це слово зустрічається ще частіше. Ісус Христос часто вживав його на підтвердження істини. Словом “Амінь” Він завершив молитву “Отче наш” (Мф.6:13). Таким чином, за прикладом Господньої молитви, Свята Церква всі свої моління закінчує словом “Амінь”.

[2] Скабалланович М., Толковый Типикон.- М.:Издательство Сретенского монастыря, 2004.- С.532.

[3] Книга Правилъ Свтыхъ Апостолъ, Святыхъ Соборовъ Вселенскихъ и Помђстныхъ, и Святыхъ Отецъ.- М.: Въ синодальной типографіи, 1893.- С.109.

[4] Руководство по Литургике или наука о православном богослужении.- М.: Паломник, 1998.- С.471.

[5] Скабалланович М., Толковый Типикон.- М.:Издательство Сретенского монастыря, 2004.- С.740.

[6] Новая Скрижаль, или объяснение о церкви, литургии и о всех службах и утварях церковных, Вениамина, архиепископа Нижегородского и Армазансского: Издание 17.- СПб.: Издание книгопродавца И.Л.Тузова, 1908.// Репр. изд..- М.: Издательство Православного Братства Святителя Филарета Митрополита Московского, 1999.- С.80.

[7] Скабалланович М., Толковый Типикон.- М.:Издательство Сретенского монастыря, 2004.- С.743.

[8] Там само.- С.476.

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑