Розмова з ректором Львівської православної богословської академії кандидатом богословських наук, доцентом, митр. прот. Ярославом Ощудляком
Отче Ректоре, прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії щиро вітає Вас та всю повноту Львівської православної богословської академії із 20-літтям утворення у Львові православного навчального закладу.
Спаси, Господи!
Традиції православних шкіл Києва, Чернігова, Переяслава сягають витоками часів організації Києво-Могилянської Академії, звертаються до традицій “семи вільних мистецтв”. Як один із ініціаторів заснування Львівської духовної семінарії, скажіть, будь-ласка, наскільки давніми є традиції православного шкільництва у нашому місті? Чи робилися спроби до 1990 р. відкрити церковний навчальний заклад?
У ті далекі 80-ті роки ХХ ст., коли тільки визрівала ідея утворення у Львові Духовної Школи, очевидним було те, що вона стане спадкоємицею і правонаступницею Львівської братської школи середини XVI ст.
Відомо, що першу братську школу у Львові було засновано в 1586 р. при Успенському братстві, її засновниками були міщани, члени братства Юрій Рогатинець та Дмитро Красовський, культурно-освітні діячі Стефан та Лаврентій Зизанії. У програму школи входило вивчення курсу “семи вільних наук”, які складались з предметів “тривіума” — граматики, риторики, діалектики та “квадривіума” — арифметики, геометрії, астрономії, музики. Поряд з церковнослов´янською й грецькою вивчали польську та слов´янську мови.
При Львівській школі була власна багата бібліотека. В ній зберігалися грецькі та латинські видання творів Арістотеля, Платона, інші філософські трактати. Поряд з ними бібліотека мала твори римських поетів Вергілія, Овідія, Ціцерона, істориків Лукіана, Валерія Максима тощо. Велика увага приділялась вивченню музики. Взагалі вважається, що саме братські школи започаткували музичну освіту в Україні.
Львівська Успенська братська школа користувалась високим авторитетом. Перший ректор школи, грецький і український культурно-освітній діяч Арсеній, єпископ Еласонський у 1586-1588 pp. уклав “Порядок шкільний”, що став одним з найстаріших шкільних статутів Європи. Головною ідеєю статуту була ідея станової рівності. В ньому наголошувалось, що “багаті над убогими в школі нічим не можуть бути вищими, крім тільки наукою”. Навчання у братській школі мало демократичний характер. “Порядок шкільний” був взірцем для всіх інших братських шкіл. Під керівництвом єпископа Арсенія Еласонського у 1591 р. було видано “Адельфотес” — перший підручник грецької мови зі словеноукраїнським перекладом. Написані викладачами Львівської Успенської братської школи підручники поширювалися в Україні, Білорусії, а також в Росії і Молдові. Педагогічна, літературно-філософська і видавнича діяльність Львівської братської школи сприяла піднесенню української культури.
Львівська братська школа мала сильний викладацький колектив. Це Стефан Зизаній — викладач грецької мови, Лаврентій Зизаній — викладач слов’янської, Кирило Транквіліон Ставровецький — автор релігійно-моральних міркувань, Іов Борецький — викладач грецької та латинської мов, Памва Беринда — лінгвіст, укладач першого друкованого азбуковника — словника енциклопедичного типу.
Незважаючи на високий рівень викладання, Львівська братська школа не могла називатись вищим навчальним закладом. Гадяцький трактат, укладений гетьманом Іваном Виговським 1658 р. передбачав можливість відкриття православної академії у Львові на базі братської школи, але єзуїти випередили православних, здобувши академічний привілей для свого колегіуму, а двох академій в одному місті не могло бути.
Своє існування школа припинила у XVIII ст. У 1947 році було оголошено про майбутнє відкриття православної Семінарії у Львові. Це оголошення друкувалося у тогочасному Єпархіальному Віснику, який видавався Львівською єпархією. Не зважаючи на те, що була відповідна кількість абітурієнтів і Семінарія могла функціонувати у Львові, був шалений спротив тогочасної влади. Тому Семінарії так і не відкрили і до 1990 року у Львові не було православного навчального закладу.
Львівська Духовна Семінарія розпочала свою діяльність у складний період міжконфесійних суперечностей, і спочатку навіть розміщувалася не у Львові. Яким був цей перший період її історії?
Рішенням І Всеукраїнського Православного Собору УАПЦ від 5 червня 1990 року у Львові було засновано Львівську духовну семінарію — богословський спеціальний учбовий заклад УПЦ КП, який мав готувати священнослужителів, церковнослужителів та інших церковних працівників для всіх областей України. Почала функціонувати з вересня 1990 р. У Державному комітеті України у справах релігії була зареєстрована 28 червня 1991 року. Термін навчання — 4 роки. Приймались особи чоловічої статі до 35 років, які мали повну середню, або незакінчену вищу освіту.
На початку свого існування Львівська духовна семінарія розмістилась у приміщеннях дитячого табору “Матері і дитини” в мальовничих Брюховичах, звідки і почала свій нелегкий шлях в період міжконфесійної ворожнечі та політичної нестабільності у Державі.
Згідно з рішенням Священного Синоду УАПЦ перший ректором Семінарії став настоятель Свято-Успенського храму м. Львова кандидат богословських наук митр. прот. Віталій Політило, інспектором — я. Викладацький склад був нечисельним, але сповненим ентузіазму, надії на Боже милосердя та палкій відданості своїй справі. Це були: митр. прот. Созонт Чобич, митр. прот. Ростислав Процюк, митр. прот. Михаїл Фецюх, митр. прот. Володимир Хрептак, митр. прот. Ростислав Свистун, митр. прот. Володимир Дадак, митр. прот. Ігор Швець, прот. Ярослав Дуда, прот. Євген Толочкевич, прот. Василь Ховзун, свящ. Мирослав Микуш, Зенон Щур, Богдан Герев’янко, Микола Ярмолюк, Наталія Царьова. Працювати доводилось у вкрай важких умовах: не було ні достойних приміщень, ні трапезної, ні, щонайголовніше, відповідної бібліотеки. Книжки, посібники і підручники купували за особистий кошт викладачі. Вони ж, відомими тільки їм шляхами, діставали та перекладали на українську мову усі потрібні конспекти, деякими з них наша Школа користується донині. Богослужбову практику студенти проходили у Свято-Введенському храмі у Брюховичах, де я був настоятелем. Жили у спальному комплексі дитячого табору. Там же харчувались тим, що жертвували парафіяльні священики та місцеві миряни.
І довго продовжувався така складна ситуація?
Все залежить від того, що називати складним. Простим життя Духовних шкіл Львова не було ніколи. Адже розпорядженням представника Президента України у Львівській області № 223 від 23 березня 1993 року Львівській духовній семінарії було передано частину (ліве крило та храм) лікарняного комплексу Львівської інфекційної лікарні, де і продовжила свою діяльність Семінарія. Усі приміщення були у плачевному стані і потребували капітального ремонту. Усі роботи з відновлення приміщень та храму проводились коштами Семінарії та силами студентів. Так, іконостас, тетрапод, св. престіл, Горне місце виготовив студент ЛДС диякон Роман Курій; Голгофу — студент ЛДС Петро Лукинюк; плащаницю Христа Спасителя — студент ЛДС Степан Нанівський. Плащаницю Пресвятої Богородиці та запрестольну ікону за кошти Семінарії було придбано у Свято-Покровському кафедральному соборі.
Чи багато студентів навчалось в Семінарії?
Назву лише загальні статистичні цифри. За час свого існування Львівська духовна семінарія випустила 466 випускників, більшість із яких несуть пастирське служіння на теренах всієї України — у Львівській, Дрогобицькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Київській, Полтавській, Черкаській, Чернігівській, Одеській та інших єпархіях УПЦ КП, на парафіях Німеччини, Іспанії, Австралії, Америки, Канади та інших країн світу.
Отче Ярославе, розкажіть відвідувачам нашого сайту історію утворення Львівської духовної академії.
У грудні 1996 році завдяки клопотанням архієпископа Львівського і Сокальського Андрія (Горака) Священний Синод УПЦ КП прийняв рішення про відкриття у Львові Львівської духовної академії — вищого богословського спеціалізованого учбового закладу УПЦ КП, який мав готувати високоосвічених священнослужителів, церковнослужителів та інших церковних працівників для всіх областей України. У Державному комітеті України у справах релігій Академія була зареєстрована 25 лютого 1997 року. При ній діяв сектор заочного навчання, який мав на меті дати вищу систематичну богословську освіту без відриву від пастирського служіння клірикам УПЦ КП, що перебували на парафіях.
Академія розмістилась у тих же приміщеннях, що і Семінарія, що, безперечно, створювало багато незручностей, оскільки приміщень було надто мало, не було відповідної кухні, трапезної, бібліотеки тощо. Тому завдяки невтомній праці та безперервним клопотанням Адміністрації Духовних Шкіл рішенням виконкому Львівської міської ради №587 від 23 жовтня1998 року у користування Духовній семінарії було передано праве крило комплексу, яке належало Шкірвендиспансеру. Обсяг відновлюваних робіт був величезним: міняли підлоги, штукатурку стін, реставрували та замінювали усі вікна, двері, сходи.
28 грудня 1999 року рішенням голови Львівської обласної державної адміністрації №1419 весь комплекс будівель був переданий у безоплатну повну власність Львівським духовний академії та семінарії.
Відновлювальні роботи у приміщенні правого крила проводились повністю коштом Духовних Шкіл і тривали до вересня 2002 року.
Якщо я не помиляюсь, то саме цього року відбулась зміна керівництва Духовних Шкіл?
Так, Ви цілком праві. Влітку 2002 року рішенням Священного Синоду ректору ЛДА і С УПЦ КП митр. прот. Віталію Політилу було визначено стати єпископом Полтавським і Кременчуцьким. На цьому ж Синоді мене було призначеного новим ректором Львівських духовних шкіл.
У вересні 2002 року відбулось урочисте освячення оновлених приміщень правого крила, де розмістилась Духовна семінарія.
Напевно, з цього часу для Львівських духовних академії та семінарії розпочався новий етап життя, які зміни відбулись тоді?
Безперечно, що новий корпус, а, отже, і відповідні приміщення додали живого стимулу для праці і з 2002 року почався стрімкий розвиток Духовних Шкіл, який триває до сьогоднішнього дня. Було відкрито гуртожиток на 60 місць з кімнатою відпочинку та новий харчоблок з великою трапезною, у якій проведено звукове обладнання для читання житій святих, там же встановлено кивот з іконами Христа Спасителя, Богородиці “Почаївська” та святителя Іоана Золотоустого.
Фонд бібліотеки збагатився до 14 тисяч примірників.
Сучасною комп’ютерною та копіювальною технікою було обладнано канцелярію, бібліотеку та бухгалтерію ЛДА і С. Також було відкрито комп’ютерний клас для студентів.
Особливої уваги заслуговує галерея портретів Львівських архієреїв від Макарія Тучапського до митрополита Димитрія (Рудюка), аналогів якій у Львівській єпархії ніколи не було.
З вересня 2003 року при Академії почало діяти регентське відділення, яке готує керівників хору, дяків-псаломщиків з правом викладання християнської етики у середніх загальноосвітніх школах. Термін навчання — 3 роки. Приймаються особи чоловічої і жіночої статі із неповною чи спеціальною середньою освітою. За час свого існування регентське відділення видало дипломи 11 випускникам.
На загал Львівська духовна академія випустила 96 випускників, серед яких є 6 архієреїв та декілька викладачів Київської, Волинської та Рівненської духовних шкіл.
Усім відомо, що Львівська Академія плідно займається видавничою діяльністю. Чи можете Ви про це розповісти детальніше?
Як Ви справедливо зазначили, це ні для кого не є таємницею і усі наші видання користуються популярністю серед духовенства. Так, у 2003 р. Академією був заснований богословський збірник “АПОЛОГЕТ”, у якому розміщуються богословсько-апологетичні та історичні праці, а також проповіді відомих проповідників. Основними дописувачами журналу є викладачі і студенти ЛДА. Збірник виходить з різною періодичністю. Розповсюджується по парафіях та Духовних Школах України. На сьогоднішній день вийшло уже 23 номери збірника. Також Академія видала ряд Молебнів (на Новий Рік, в Неділю Православ’я, на початок навчального року), Проповіді на пасії, Пасію та Акафіст Страстям Христовим, Богослужіння Різдва і Богоявлення, деякі богослужіння Великої Чотиридесятниці (Субота Акафістова, Канон Андрея Критського з житієм Марії Єгипетської, Єрусалимська Утреня, Утреня Страстей Христових), Послідування коліновклонних молитов, навчальні та методичні матеріали для студентів з ряду предметів (Пастирське богослов’я, Візантологія, Апологетика (Основне богослов’я), Сучасна українська мова, Силістика, Історія української літератури, Риторика, Церковнослов’янська мова, Педагогіка та інші), навчальний посібник із церковного співу (партитури нот восьмиголосся), партитури нот архієрейської Літургії, разом із Львівським православним молодіжним братством ЛПБА видала книжечки попуряного характеру з акафістами та житіями особливо шанованих святих. На даний час підготовлено до друку ряд богослужбових книг, підручників та конспектів, які очікують належного фінансування.
В рамках універсалізації та модернізації освітнього процесу, що відбувається в Україні, кілька років тому ієрархією нашої Церкви було розпочато й ґрунтовну реформу духовної освіти. Як у Львові проходить ця реформа?
Стрімко і успішно. У 2008 році Львівські духовна семінарія та академія були переформовані у Львівську православну богословську академію — вищий навчальний заклад закритого типу з п’ятирічним терміном навчання, який готує священнослужителів, працівників синодальних та єпархіальних управлінь і місій для Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Після закінчення 4-х років навчання студенту надається диплом бакалавра богослів’я. Якщо ж всі 4 роки студент навчався на «відмінно» і «добре» та успішно захистив диплом бакалавра богослов’я то він може продовжити навчання в Академії на 5-му курсі, а після його закінчення і успішного захисту отримати диплом магістра богослів’я.
В Академію на стаціонарну форму навчання приймаються особи православного віросповідання чоловічої статі у віці до 35 років, які мають середню освіту, неодружені, або одружені першим шлюбом.
В Академії діють чотири кафедри: Святого Письма Старого і Нового Завітів, Богослов’я, Церковної історії та Суспільно-гуманітарних дисциплін.
Створено також Спеціалізовану Вчену Раду, яка затверджує теми магістерських робіт; призначає наукових керівників і консультантів; приймає до захистів і проводить ці захисти.
Серед нових структурних підрозділів ЛПБА активну діяльність розгорнув Церковно-археологічний музей. Розкажіть, будь-ласка, про нього.
26 листопада 2008 року на академічний празник – день пам’яті святителя Іоана Золотоустого – з благословення Високопреосвященнішого Андрія (Горака) митрополита Львівського і Сокальського у ЛПБА відбулось відкриття Церковно-археологічного музею (ЦАМу).
У ЦАМі експонати виставлені тематично. Частина експонатів присвячені історії Православ’я в Україні та, зокрема, у Львові. Також у ЦАМі представлена виставка домашніх ікон (мальованих на дереві), ручних хрестів, давнього облачення, церковної утварі та підсвічників.
Усі експонати музею, а серед них є справжні історичні цінності (Віленське Євангеліє 1525 року, Тріоді та Октоїхи, видані з благословення свят. Петра Могили, антимінси Афанасія Шептицького, Сільвестра Сембрантовича. Йосафата Коциловського, Йосифа Боцяна, митрополита Николая (Юрика), Никодима (Руснака) та ін., а також ікони 17-18 століть), були подаровані для музею особисто Митрополитом Андрієм (Гораком), мною, прот. Павлом Ососом, митр. прот. П.Салабаєм, митр. прот. М.Гнатівим, прот. В.Басарабом та іншими священиками Львівсько-Сокальської єпархії.
Особливої уваги заслуговує окрема експозиція, присвячена блаженної пам’яті митрополиту Львівському і Тернопільському Николаю (Юрику), де зібрані його фотографії, листи, облачення та особисті речі. Фонди музею постійно оновлюються новими експонатами, серед яких і особисті речі приснопам’ятного митрополита Андрія (Горака).
А яким є наукове життя високої духовної школи?
Академія провадить плідне наукове життя. З 2008 року і до сьогоднішнього дня при ЛПБА веде роботу постійно діючий науковий семінар для викладачів, що має на меті стимулювати викладачів до наукової праці та підвищувати їх освітньо-кваліфікаційний рівень. Періодично проводяться круглі столи, вечори пам’яті, конференції місцевого та міжнародного рівня, учасниками яких є студенти і викладачі ЛПБА, а також гості із інших навчальних закладів УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ та РКЦ. Студенти поглиблено вивчають англійську мову.
На базі ЦАМу щорічно відбувається міжнародна конференція, присвячена сакральному мистецтву, у якій приймають участь делегати з Польщі, Білорусі, Росії та різних областей України.
У 2009 році при ЛПБА були утворені курси викладачів християнської етики. Тут усі бажаючі після 2 років навчання можуть отримати диплом для праці у загальноосвітніх школах України. На даний час такі дипломи отримали 3 випускників.
ЛПБА тісно співпрацює із закордонними навчальними закладами. Диплом Орієнтального Колегіуму (Німеччина, Айнштет) отримав випускник ЛДА Радик Андрій. Дипломи Нідерландського Університету (Голандія) отримали студенти ЛПБА Пічак Кирило та Щадило Юрій. Взаємна співпраця між нашими навчальними закладами триває до сьогоднішнього дня.
Назвіть, якщо можна, скільки дипломів за свою історію видали Львівські духовні школи?
Звичайно, нічого засекреченого тут немає. До сьогодні Львівська православна богословська академія випустила 71 бакалавра богослов’я та 40 магістрів богослов’я. Загалом Львівські духовні школи за всю історію їх існування випустили 717 випускників, серед яких 30 є кандидатами богословських наук. На сьогоднішній день у Львівській православній богословській академії навчається 55 студентів стаціонару та 74 заочного відділення.
Як Ви можете узагальнити цей 20-літній шлях православних навчальних закладів у Львові?
Львівські духовні школи пройшли важкий шлях. Шлях злетів і падінь, шлях здобутків і втрат, але це був шлях тільки вперед, це завжди був шлях розвитку. Ми свідомі того, що на цьому шляху ми не тільки твердо ішли, але і падали, робили помилки, мали недогляди і недоопрацювання, але, як відомо, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Свідченням нашої спільної праці є те, що наша Академія займає одне із чільних місць серед духовних шкіл України. Вірю, що Всемилостивий Господь, за молитвами святителя Іоана Золотоустого, вестиме нас важким просвітницьким шляхом, благословлятиме наші труди та починання, кріпитиме у силах для сповнення нашого покликання — виховання достойних пастирів Української Помісної Православної Церкви.
Щиро дякую за вичерпну і цікаву розмову!
Апостол Петро повчає: “Завжди будьте готові усім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням” (1Петр.3:15). Тому я завжди готовий відповідати на усі питання, що їх ставить суспільство. Бажаю усім відвідувачам Вашого сайту духовного піднесення, успіхів у трудах, натхнень та сповнення благочестивих мрій. Божого Вам благословення!
Спаси, Господи!
Розмову вів прес-секретар Львівської єпархії