2003 рік

Післясвято Успіння.

Мч. Андрія Стратилата і тих, що постраждали з ним.

Служба мч. Андрію Стратилату не має уставного знаку в Типіконі і звершується разом зі службою післясвята Успіння.

На вечірні.

3 серпня 2010 року у перший робочий день Митрополит Львівській і Сокальський Димитрій (Рудюк) на прохання “Львівської газети” дав розширене інтерв’ю для цього часопису.
Після прийому відвідувачів Владика навідав Львівську православну богословську академію УПЦ КП. Ректор ЛПБА прот. Ярослав Ощудляк, проректор прот. Василій Ховзун, завідувач Канцелярії, викладач ЛПБА Лозинський Н.І. з квітами зустрічали Владику Митрополита при вході в Академію.

1 серпня 2010 року Львівсько-Сокальська єпархія вітала входження на кафедру митрополита Львівського і Сокальського Димитрія (Рудюка), якого рішенням Священного Синоду 27 липня 2010 року було призначено на древню Львівську православну кафедру після упокоєння митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака).

Сьогодні на православному пастирсько-просвітницькому форумі піднімалось дуже багато цікавих і важливих питань, але на маргінесі нашої уваги залишилась проблема духовного становлення та психологічного розвитку особистості майбутнього пастиря. Покликання до священства, до пастирства, до служіння Господу виникає в людині абсолютно незалежно від неї самої. Іноді це трепетне почуття зароджується в людському серці ще задовго до завершення її психо-соматичного розвитку, іноді любов до Бога і храму визріває в людині у юнацтві, а іноді (і це ми часто бачимо у житіях святих) благодать Божа кличе людину собі на служіння вже після багатьох років духовних пошуків і поневірянь.

Свято — це радість. Це привід зібрати всіх своїх, побачитися, поспілкуватися. Для чого ж у такому разі алкогольні вироби? Жодній живій істоті не приходить у голову труїти себе від радості наркотичною речовиною!
На жаль, у нашому суспільстві сформувався певна спільнота людей, які вважають С2Н5ОН обов’язковим і незамінним атрибутом кожного свята.
Звичайно, абсурдно звинувачувати їх у цьому. Просто їх свідомість з ранніх років покалічена проалкогольним вихованням… Але й дозволяти їм нав’язувати звичай отруюватися здоровій частині нашого суспільства ні в якому разі не припустимо!

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов’ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її. Живучи у Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо.

Згідно з наказом № 273 Вищої атестаційної комісії України (від 15 травня 2010 року) богослів’я було внесене до переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. «Богослів’я» як наукову спеціальність зарахували до галузі науки «Філософські науки».

7-8 грудня 2009 року в приміщенні Львівської Духовної Академії УПЦ КП по вул. Лисенка, 43 пройшла Міжнародна наукова конференція «Християнська сакральна традиція: віра духовність, мистецтво».
Конференція організована Церковно-археологічним музеєм Львівської Духовної Академії, створеним рік тому (в листопаді 2008 року) з ініціативи ректора Академії і Семінарії кандидата богослов’я митрофорного протоієрея Ярослава Ощудляка та сьогоднішнього завідувача Музею історика і колекціонера Андрія Цибка з благословення Митрополита Львівського і Сокальського Високопреосвященнішого Андрія (Горака).