23 травня 2012 року Львів, Україна і цілий світ втратили видатного мистецтвознавця, історика, науковця, Героя, Людину Бориса Григоровича Возницького. Його струджене серце перестало битись не в спокої, не в жеврінні, не в скигленні чи зневірі, а як і жило: у русі, в роботі, в трудах. Йому було лише 86… Попереду було ще багато нездійснених мрій, несповнених планів, незреалізованих ідей. У Бога своя історія і свій Промисел. Він краще за нас знає, час і годину Своєї зустрічі із нами. 23 травня ця зустріч із Богом настала і для Бориса Григоровича.
24 травня велику панахиду над тілом покійного Бориса Возницького звершив керуючий Львівсько-Сокальською єпархією митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Йому співслужило духовенство Свято-Покровського кафедрального собору та м.Львова. Також у богослужінні взяли участь викладачі Львівської православної богословської академії проректор прот. Михаї Сивак, прот. Ярослав Дуда, прот. Роман Великий, свящ. Андрій Лотоцький, протод. Семен Пігура. Співали за богослужінням студенти ЛПБА під керівництвом Назарія Лозинського. Також на панахиді молився єпископ-помічник Львівський Венедикт (УГКЦ).
Псалтир над тілом покійного Бориса Григоровича прочитали бібліотекар ЛПБА Мар’ян Мовчко та студенти Андрій Жук і Петро Хоманець.
Наступного дня 25 травня чин похорону також очолив Високопреосвященніший митрополит Димитрій. Владиці митрополиту співслужили секретар єпархіального управління митр. прот. Володимир Бачинський, ключар Свято-Покровського кафедрального собору митр. прот. Павло Кочкодан, ректор ЛПБА митр. прот. Ярослав Ощудляк, благочинний м.Львова митр. прот. Ярослав Дуда, викладачі ЛПБА, священики м. Львова.
Співали за богослужінням хористи ЛПБА разом із викладачами Назарієм Лозинським та Сергієм Яремчуком.
Проповідь про служіння Бориса Григоровича Богові та Його Пречистій Матері виголосив митрополит Димитрій.
Прощання покійного із родиною та друзями виголосив ректор ЛПБА прот. Ярослав Ощудляк.
Тіло Бориса Григоровича Возницького під супровід оркестру та спів студентів ЛПБА владика Димитрій із собором духовенства супроводжував до місця останнього спочинку – Личаківського кладовища.
Нехай Господь оселить душу приснопам’ятного слуги Свого Бориса у місці спочинку, у місці радості, у місті блаженства, де всі святі і праведні перебувають. Пам’ять його з роду в рід!
