Страждання святого мученика Созонта
вересня 20, 2011  |  Автор: Назар Лозинський  |  Місяцеслов  | 

Созонт Страждання святого мученика СозонтаМаксиміан, правитель Кілікії, розповсюджуючи за наказом царським, нечестиве ідольське багатобожжя, прийшов у місто Помпеополь та приніс багато жертв золотому ідолу. Там знаходився в цей час один юнак, родом із Лікаонії, на імя Созонт, за вірою християнин, добрий морально і сповнений благих справ і Закону Божого, він навчався день і ніч. Юнак пас отару безсловесних овець і в цей же час наставляв на добру дорогу словесних овець Христових. Де б не був він з вівцями, всюди збиралися до нього інші пастухи,юнаки і мужі; а він вчив їх пізнання Єдиного Бога і багатьох привів до Святого Хрещення, і була на ньому благодать Духа Святого. Одного разу, коли він пас овець при джерелі, біля якого стояв великий дуб, Созонт заснув солодким сном і побачив божественне видіння, видіння яке кликало його до подвигу мученицького і звіщало, що місце це принесе користь багатьом, або освятиться благодаттю і багато знайдуть через нього спасіння і будуть прославляти Святу Трійцю. Вставши зі сну, цей добрий пастир передав овець іншим та залишив на цьому місці свій лук і три стріли, на пам’ять про себе,і відправився в місто Помпеополь. Коли ввійшов у шатро де стояв золотий ідол, він відламав у нього руку, розбив її і роздав убогим. Цей вчинок викликав велике занепокоєння в місті, і багато було допитуваних і мучених. Але святий Созонт не бажав, щоб хто-небудь інший постраждав за нього, сам прийшов до правителя Максиміана і сповістив, що він винуватець цієї справи «Я взяв руку бога вашого,- сказав він,- роздробив її і роздав золото потребуючим».

Правитель, вислухав його і повелів Созонта мучити без пощади. Спочатку його повісили на дерево і почали встромлювати у ребра залізні кігті, потім вдягли його в залізне взуття всередені з гострими цвяхами і водили містом; святий, ходячи в них, славив Бога. Потім знову повісили його на дерево і сильно били залізними палками, так що не тільки тіло, але і кості його були роздроблені. У цих муках святий віддав свій дух Богу. Побачивши, що він вже помер, кати, знявши тіло його з дерева, розпалили за велінням правителя, сильний вогонь аби спалити тіло, щоб воно не стало предметом поклоніння для віруючих. І коли це багатостраждальне тіло кинули у вогонь, то несподівано вдарила блискавка, загримів грім і випав дощ з градом, так що вогонь миттєво погас; люди, котрі там були, зі страху втекли, і тіло святого залишилося цілим. Після настання ночі віруючі хотіли взяти святі мощі його і не змогли, бо там була велика тьма. І вони сильно шкодували про це. Але несподівано посеред ночі засяло яскраве сяйво з неба, яке осіяло мощі, і віруючі, взявши їх, поховали з почестями. На гробі мученика, відбулося багато чудес; і не тільки від гробу, а й від джерела, що текло під дубом, де святий інколи під час сну мав видіння, що подавались благодаттю Христовою і молитвами святого мученика.

Тому після цього там була зведена церква на його честь, для прославлення Істинного Бога, в Тройці Єдиного. Слава Господу на віки. Амінь.

Підготували: Іван Чемерис, Петро Драган


Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑