Тривають спасительні дні Великого посту і всі християни, кожен у міру своїх сил, намагаються і духовно, і фізично втриматись на цьому благодатному шляху до духовної обнови. Задля духовної підтримки своїх вірних Свята Церква в часі “екватора” посту – третьої його неділі, – виносить на поклоніння Святий Хрест Господній – знаряддя нашого спасіння і знамено Христової перемоги над пеклом.

Для більшості людей хрещення – вже давно традиція, котра в різних регіонах може дуже і дуже відрізнятися навіть в одній і тій же Церкві. Спробуймо нагадати, а в чому суть хрещення. У якому віці потрібно хрестити дітей? І скільки разів за життя людина може приймати його? Про це у розмові з Назарієм Лозинським, викладачем та головою прес-служби ЛПБА.

«Коли Бога молять про терпіння – Бог дає терпіння, чи можливість це терпіння проявити? А той, хто просить відвагу – отримує відвагу, чи можливість бути відважним? 

Коли ми думаємо про покаяння, перед нами завжди повстає темна або сіра картина скорботи, стиснутого серця, сліз, якогось великого горя через те, що наше минуле таке темне і недостойне: недостойне ні Бога, ні нас самих, ні того життя, яке нам запропоноване. Але це тільки одна сторона покаяння чи, точніше, такою повинна би бути тільки одна мить.

20 грудня у Львівській православній богословській академії з благословення Високопреосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського відбулось засідання круглого столу “Різдво Христове: історичне та богословське осмислення“.

Сьогодні ми дорогі в Христі святкуємо пам’ять всіма нами люблячого і надзвичайно шанованого святителя Миколая Мирликійського. Вивчаючи життя святителя багато хто з нас дивується як людина може стати святою. Але знову ж таки на прикладі святого Миколая ми бачимо, що означає бути святим.

Характер повідомлень, які дійшли до нас про слов’янське язичництво, умовно можна поділити на дві групи: до першої відносяться ті свідчення, що містяться у літописних і церковних пам’ятках Х-ХІІІ стт., до другої – залишки та пережитки язичництва у культурі і побуті населення XVIII-ХІХ стт.

Кожен народ має свою національну віру, яка його єднає: Польща — слов’янський народ, що належить до Заходу, “передвір’я християнства”; Росія — “третій Рим”, спадкоємниця і правонаступниця Візантії; Німеч­чина — приклад і гарант європейського ладу; Франція — джерело ідеї ві­льності. Якою ж повинна бути головна ідея, що єднає український народ, яка релігія є або має право називатися національною релігією Україн­ців?

Говіння – це момент, коли з обновленою силою і знову, по-новому ми повинні задумуватися над життям та над собою. Над життям – яким його Господь задумав для нас, і над собою – яким ми це життя зробили.