Великий святитель і пастир Божої Церкви — Лев, папа Римський, родом був з Італії; отець його іменувався Квінтіаном. З юних років святий Лев був навчений всякій книжній премудрості, познайомився із зовнішньою філософією і був наставлений в чеснотах християнських. Полюбивши духовне житіє більш мирського, він спочатку був архідияконом у папи Сикста ІІІ. За свою високу цнотливість і чистоту він по смерті Сикста одноголосно був вибраний в первосвятителя Римської Церкви. Як добрий пастир, святий Лев старанно пас словесних овець Христови х, віддаючи за них свою душу.
У той час лютий мучитель Аттіла, правитель гунів, що називався бичем Божим, завоювавши багато країн, прийшов і до Італії, маючи намір і її спустошити вогнем і мечем. Бачивши, що ніхто не може чинити опір грізному завойовнику, папа Лев звернувся із старанною молитвою до Бога і, наклавши на себе піст, закликаючи на допомогу святих первоверховних Апостолів Петра і Павла, із сльозами благав Господа, щоб Він захистив Своїх рабів від лютого ворога. Почерпнувши в молитві мужність і твердість, святий Лев вирішив відправитися до мучителя, щоб втихомирити його гнів і припинити його лють, готовий у разі потреби навіть покласти душу за овець своїх. Мудрими словами розмовляв він з Аттілою і перетворив його з лютого вовка на покірливу вівцю; грізний і неприборкний воїн покірливо і м’яко слухав слова угодника Божого, дивуючись з його архієрейської величі і жахаючись перед святістю чесного обличчя його. Виконавши все за бажанням святого Лева , грізний Аттіла відійшов від меж Італії в свої землі.
Воєводи Аттіли немало дивувалися, як Лев міг так скоро і так незвично зробити Аттілу з такого лютого князя таким покірливим; вони питали Аттілу:
— Чому ти злякався одного тільки римлянина, що прийшов без зброї? Чому ти покорився йому? Чому ти, немов переможений, вдався до втечі, залишаючи в Італії таку безліч багатств?
— Не бачили ви того, що я бачив, — відповів їм Аттіла, — а бачив я двох ангелоподібних мужів, що стояли по обох сторонах папи (це були святі первоверховні Апостоли Петро і Павло); у руках вони тримали голі мечі і загрожували мені смертю, якщо я не послухаюся Божого архієрея.
Такий був великий угодник Божий Лев, наводячий страх не лише на невидимих ворогів, але навіть і на видимих, гаряче любимий вівцями, оскільки ради них він не боявся йти до страшного завойовника, готуючись у разі потреби навіть постраждати від нього.
Під час його святительства після єретика Несторія виступили: Євтихій, архімандрит Царгородський, і Діоскор, патріарх Олександрійський, — безсоромні хулителі, які зливали два єства в Христі Господеві нашому, Боже і людське, в одне. Своєю єрессю вони сильно бентежили Церкву Божу. Зібравши в Ефесі своє неправедне зібрання вони несправедливо засудили і замучили святого Флавіана, Патріарха Царгородського, захисника Православ’я, і багато зла заподіяли православним. Тоді святий папа Лев вжив все своє старання до того, щоб укріпити і утихомирити Церкву, що бентежиться єретиками; він писав до царів, спочатку до Феодосія, потім до Маркіана, щоб вони скликали Вселенський Собор. Нарешті, за царювання Мартіана і Пульхерії скликаний був проти Євтихія і Діоскора, що проповідували в Христі Господеві єдине єство, і єдину волю, Вселенський Собор в Халкідоні, по рахунку Четвертий, на якому було 630 святих Отців. На цьому Соборі святішому папі Льву не можна було бути присутнім, — як внаслідок тривалості дороги і похилого віку, так і тому, що неможливо було йому віддалятися з Італії внаслідок нашестя ворогів на цю країну; тому він послав своїх намісників: єпископів Пасхазія і Лукентія і пресвітерів Воніфатія і Василя. Під час дебатів з єретиками на тому Соборі багатьма оволодів сильний сумнів; тоді по велінню святих Отців з приводу заперечень єретиків було прочитане послання святого Лева, папи Римського, писане до Патріарха Царгородського, що був перед тим, святого Флавіана, який скликав проти Євтихія помісний собор в Константинополі. Про це послання розповідається, що сам святий верховний Апостол Петро своєю рукою апостольською виправив його; свідоцтво про це ми знаходимо в Лимонарі святого Софронія Єрусалимського:
«Повідав нам, — пише святий Софроній, — авва Міна, настоятель киновії, іменованої Саламановою, що знаходилася поблизу Олександрії, що він чув таку розповідь авви Євлогія, Олександрійського Патріарха. Коли прийшов я (розповідав Євлогій) до Константинополя, я жив з паном Григорієм, архідияконом Римської Церкви, мужем справді доброчесним, і часто розмовляв з ним. Він-то і розповів мені про блаженнішого і святішого Лева, папу Римського; саме про нього записано в Церкві Римській наступне: коли святий Лев написав послання до святого Флавіана, єпископа Константинопольського, проти злочестивих Євтихія і Несторія, він поклав це послання на гробі первоверховного Апостола Петра, а сам з молитвою і постом просив цього Апостола:
— Якщо я, як людина, в чому-небудь помилився чи ж чого-небудь не пояснив, то ти, якому від Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа доручена Церква і цей престол, виправ це.
Через сорок днів йому під час молитви з’явився Апостол і сказав:
— Прочитав і виправив.
Узявши своє послання з гробу блаженного Петра, Лев розкрив його і побачив його виправленим рукою Апостола».
Це повідомляє нам святий Софроній.
Коли це послання святого папи Лева було прочитане на Четвертому Вселенському Соборі, то всі святі Отці сказали:
— Святий Апостол Петро говорить вустами Лева.
Таким чином, Отці Собору в своїх думках грунтувалися на посланні святого Лева і цим посланням осоромили єретиків. Не тільки тоді, але і потім грамота ця, що затверджує Православ’я і що загороджує вуста єретикам, була у великому шануванні у святих Отців і, між іншим, у вищезгаданого блаженного Євлогія, Патріарха Олександрійського. Цей Євлогій, тоді як єретики сильно хулили послання Лева і заперечували написане в ньому, міцно захищав його, тому він приємний був святому Льву, вже відійшовшому в той час з цього життя.
Про це той же святий Софроній оповідає: святий Феодор, єпископ міста Дарни в Лівії, розповів нам наступне: коли я був келійником святого Патріарха Олександрійського Євлогія, я бачив уві сні мужа священноліпного і світлого, який сказав мені:
— Сповісти про мене Патріарху Євлогію.
Я запитав:
— Хто ти, владико, і як мені сказати про тебе?
Він відповів мені:
— Я — Лев, папа Римський.
Увійшовши до Патріарха Євлогія, я сказав йому:
— Святіший і блаженніший папа Лев, первосвятитель римський хоче увійти до тебе.
Почувши це, Патріарх Євлогій, швидко піднявшись, вийшов йому назустріч; сотворивши молитву, вони поцілувалися і сіли. Тоді блаженний Лев сказав святому Патріарху Євлогію:
— Чи знаєш ти, навіщо я прийшов до тебе?
Той відповів :
— Ні.
Лев сказав йому:
—Я прийшов подякувати вам за те, що ви добре і сильно захищали мою грамоту, пояснили моє розуміння, загородили нею вуста єретиків і пояснили, таким чином, мою грамоту, яку я писав брату моєму Флавіану, Патріарху Константинополя, на викриття злочестивої єресі Несторія і Євтихія; знай же, брате, що не лише я працював і трудився над цією грамотою, але також і святий первоверховний Апостол Петро прочитав і виправив її, а понад усе її освятив Сам Христос Бог наш — проповідуюча нами Істина.
Таке видіння (розповідає єпископ Феодор) бачив я не один раз, але двічі і тричі: блаженні отці — Лев і Євлогій перед моїми духовними очима тричі сходилися і розмовляли один з одним; про це видіння я сповістив святому Євлогію. Почувши це, святий Євлогій розплакався і, простяг руки до Неба, віддав дяку Богу, кажучи:
— Дякую великій і непрореченній благості Твоїй, Владико Христе Боже наш, за те, що Ти сподобив мене, негідного, бути проповідником Твоєї істини і, по молитвах рабів
Твоїх, Петра і Лева, благоволив прийняти малу відвагу мою, подібно двом лептам вдови.
Така звістка Софронія. Викладене тут видіння відбулося через багато років після кончини святого Лева , бо святий Євлогій жив набагато пізніше, а саме за царювання імператорів Маврикія і Фоки, тоді як святий Лев, папа Римський, помер раніше нього, за царювання співіменного собі царя Лева Великого.
Ось що відомо про останні дні життя св. папи Лева .
Досягши глибокої старості і наблизившись до кінця днів свого земного життя, святий Лев був сповіщений від Бога про прощення своїх немочей людських. Це відбулося при таких обставинах: папа Лев пробув сорок днів біля гробу святого Апостола Петра в молитві і пості, благаючи святого Апостола, щоб він просив у Господа, щоб відпустив йому Всеблагий Бог його гріхи; після сорока днів йому з’явився святий Апостол Петро і сказав:
— Я молився за тебе, і відпущені тобі всі гріхи твої, окрім гріхів, які ти зробив при хіротонії інших на священні ступені. Лише про те ти повинен відповідати: чи законно ти висвятив кого, чи ні.
Після цього сповіщення святий Лев посилив свої молитви, посилив свій піст, збільшив свої милостині, взиваючи з сокрушенням серця свого до тих пір, поки не одержав відради прощення. Потім, приготувавшись до кончини, він віддав святу свою душу в руки Божі і приєднався до лику святих, — великих ієрархів і учителів; з ними він і предстоїть нині перед Престолом Христа Бога нашого, славимого з Отцем і Святим Духом у повіки. Амінь