“Никтоже благ, токмо Єдин Бог”

 Дорогі браття і сестри у Христі, коли ми читаємо уважно Біблію Старого Завіту і Святі Євангелія Нового Завіту, ми бачимо і переконуємося про безграничну доброту Божу для людини.

Починається сорокаденний піст,­­ який ми називаємо Різдвяним, тому що він готує нас, православних людей, до зустрічі свята Різдва Христового. Ми знаємо цей піст і під назвою Филипового: він починається на другий день після пам’яті св. Апостола Филипа.

«Коли Бога молять про терпіння – Бог дає терпіння, чи можливість це терпіння проявити? А той, хто просить відвагу – отримує відвагу, чи можливість бути відважним? 

Коли ми думаємо про покаяння, перед нами завжди повстає темна або сіра картина скорботи, стиснутого серця, сліз, якогось великого горя через те, що наше минуле таке темне і недостойне: недостойне ні Бога, ні нас самих, ні того життя, яке нам запропоноване. Але це тільки одна сторона покаяння чи, точніше, такою повинна би бути тільки одна мить.

Сьогодні ми прославляємо одного багача, який увійшов у Царство Небесне. Господь сказав, що «трудно багатому ввійти в Небесне Царство» (Мт. 19, 23). Але Господь не казав, що багатий зовсім не може увійти в Царство Небесне.

Дім Мій є дім молитви (Лк.19:46). І справді, тільки увійди в храм і вже закликає тебе на молитву. Все тут так розміщене і так звершується, щоб сприяти і допомагати молитві. Тому, якщо хочеш розігіріти молитву у серці своїм, ходи частіше у храм Божий. Вдома так не помолишся, як в храмі. Є такі, хто і вдома тепло моляться, але якщо вдома так, то наскільки вище тоді в храмі?

Говіння – це момент, коли з обновленою силою і знову, по-новому ми повинні задумуватися над життям та над собою. Над життям – яким його Господь задумав для нас, і над собою – яким ми це життя зробили.

У ці дні Різдвяного Посту, які приведуть нас до торжества Воплочення Господнього, Церква, словами Самого Христа, суворо і ясно нас перестерігає. В сьогоднішній притчі про безумного багача Христос говорить про переповнені комори матеріальних благ; але ми всі багаті дуже по-різному, і не обов’язково в першу чергу матеріально.

К пустому дому не приходит сон,
Не греет одиночество ночами,
Врезается в подушку тихий стон,
Печаль из сердца выливается слезами.