Батьки св. Іоана Дамаскіна прийняли до себе християнського сироту на ім’я Косма. Він походив із Єрусалиму і став сиротою ще в юному віці. Купивши в агарян у якості раба одного інока, який теж звався Космою, вони віддали для навчання обох отроків — Іоана і Косму. Косма, навчившись у цього благорозумного інока усієї премудрості християнської і досягнувши досконалості розуму і віку, залишивши усю мирську суєту подався в одну обитель, де прийняв монаший постриг.

Святий апостол Филип був родом з Кесарії Палестинської. У шлюбі він мав чотирьох дочок, які пророкували (Діян. 21, 9). Згодом він був обраний святими апостолами дияконом і, після висвячення одночасно зі святим первомучеником архідияконом Стефаном, почав зі всією ревністю служити віруючим, піклуючись про вбогих і вдів. Після того, як під час гоніння, піднятого на Єрусалимську Церкву, святий Стефан був убитий, і всі християни, за винятком дванадцяти апостолів, розійшлися по провінціях юдейських і самарських, у Самарію прибув у той же час і святий Филип.

Моноголо- татарське ярмо зруйнувало не тільки державне і культурне життя древньої Русі, але призупинило, причому надовго, її духовне життя. Батий знищив багато монастирів; деякі з них відновлювалися з часом (Києво – Печерська Лавра). Майже ціле століття Церква нових святих монахів – преподобних. Єдиною, канонізованою Церквою, формою святості в цей час була святість суспільного подвигу (князівська), інколи – святительська (єпископська). Тоді головну роль, в духовному плані, беруть т.зв. монахи – пустинно жителі.

За царювання імператора Римського Проба і в час правління Антіохією Аттіка, названим також Іліодором, антіохійці справляли празник в честь Аполлона Дафнійського і , по звичаю, весь день проводили в жертвоприношеннях ідолам, в п’янстві і різні непотрібних справах. В цей прийшли в Антіохію із іншої країни два невідомих чоловіки. Трофим і Савватій- люди благочестиві, шануючі Істиного Бога.

Святі мученики Максим і Аскліада жили за царювання нечестивого Максиміана і Мізії, в місті Маркіанополі. Вони були відомими своїм благочестям, і багатьох навчали істинної віри, і приводили до Святого Хрещення. Дізнавшись про це, Тіріс, фракійський правитель, прибув у цей час у Маркіанаполь, та звелів їх судити. Після тривалої розмови з Максимом про віру він наказав чотирьом чоловікам бити його по всьому тілу; пізніше, після визнання віри Христової Аскліадою, і її за наказом били ногами.

Преподобна Феодора Олександрійська і її чоловік жили в Олександрії. У їхній сім’ї панували любов і згода, і це було ненависно дияволу. Один багатий чоловік спокусився красою молодої Феодори і почав всіма способами схиляти її до перелюбства. Довгий час він не мав успіху, бо Феодора не піддавалася його впливу. Тоді він підкупив жінку-волхвицю, яка ввела в оману довірливу Феодору. Вона сказала, що гріх, який здійснюється вночі, Бог не ставить в провину. Феодора зрадила своєму чоловікові. Усвідомивши вчинене, Феодора щиро почала каятися.

Совість не давала їй спокою, і вона відправилася до знайомої ігумені і розповіла про свій гріх. Отримавши духовні поради від ігумені Феодора твердо вирішила піти в монастир, щоб

Господь, Який перебуває на небесах, благозволивши явитися на землі і пожити з людьми, спочатку приготував на ній місце оселення слави Своєї – Пречисту Свою Матір: бо за звичаєм царів, коли вони хочуть прийти в якесь місто,- приготовляли в ньому для свого перебування палац. І як палаци земних царів будуються вправними майстрами з дорого цінніших матеріалів, на підвищеному місці, прекрасніше і ширше за всі інші житла людські, так мав бути побудований і палац слави Царя Небесного.

Максиміан, правитель Кілікії, розповсюджуючи за наказом царським, нечестиве ідольське багатобожжя, прийшов у місто Помпеополь та приніс багато жертв золотому ідолу. Там знаходився в цей час один юнак, родом із Лікаонії, на імя Созонт, за вірою християнин, добрий морально і сповнений благих справ і Закону Божого, він навчався день і ніч. Юнак пас отару безсловесних овець і в цей же час наставляв на добру дорогу словесних овець Христових.

У Фриганському місті Клоссах, поблизу міста Ієраполя, над джерелом чудотворної води стояв храм Святого архістратига Михаїла. Від води цього джерела хворі отримували багато зцілень,- навіть більше, ніж в купальні Силоамській. У цю купальню тільки один раз на рік сходив ангел Господній і збурював воду, тут же завжди перебувала благодать чиноначальника ангелів.