У рік 1087, за царя грецького Олексія Комніна і за патріарха Константинопольського Миколая Грамматика, під час княжіння на Русі Всеволода Ярославича в Києві і сина його Володимира Всеволодовича Мономаха в Чернігові, в грецьку область вторглися ізмаїльтяни як з одного, так і з другого боку моря. Вони пройшли всіма містами і селами, від Корсуня до Антіохії та Єрусалима; при цьому вони сікли чоловіків, жінок же і дітей брали в полон і спалювали будинки та майно. Церкви і монастирі опустіли, а міста перейшли під владу невірних. Тоді було спустошено і Мири Лікійські, в яких спочивало тіло святителя Миколая, тіло дороге і всечесне, що творило преславні чу¬деса. Преподобний цей муж міг би захистити град свій і Церкву від спустошення, але, з волі Божої, не чинив опору, кажучи: “Господи, бажане перед очима Твоїми сотворю”.

Святий мученик Кодрат народився і виховався при наступних обставинах. Під час жорстокого гоніння на християн нечестивими царями і князями сповідники Христові піддавалися жахливим мукам і насильницькій смерті; тому багато віруючих, боячись нестерпних мук, покидали міста, житла і майно; тікаючи, вони ховалися в горах і пустелях, щоб зберегти неушкодженою св. віру в Христа, погоджуючись краще жити із звірами, ніж з нечестивими ідолопоклонниками. У ці важкі часи благочестива жінка, на ім’я Руфіна, із страху мук втекла з Коринфа в пустелю і переховувалася там в непрохідних місцях. Під час втечі з міста Руфіна була вагітна і, після настання належного часу, народила в пустелі немовля чоловічої статі і потім, проживши лише декілька днів, померла.

Після страждань і мученицької кончини святого великомученика Феодора Тирона в місті Амасії в темниці залишилися ув′язнені за Христа його соратники і близькі друзі — Євтропій, Клеоник і племінник його Василіск. Правитель міста Публій, що мучив святого Феодора, вже загинув, уражений Божим гнівом. На його місце був призначений інший, на ім’я Аскліпіодот, родом з Фригії, людина жорстока і безбожна. Багато зла заподіяв він християнам, бо отримав від імператора Максиміана владу силувати християн до принесення жертв ідолам і тих, хто не покоряється, погубляти в жорстоких муках.
Одного разу, засідаючи на судилищі з своїми радниками, він призвав книгохранителя Євласія і наказав йому читати колишні судові справи.

Святий Тарасій народився в Константинополі; батько його Георгій і мати Євкратія були людьми благородними і належали до стану патриціїв. Досягнувши повнолітнього віку і здобувши хорошу освіту, Тарасій виконував різні посади при царському палаці; за його розсудливість і добру вдачу тут всі любили і поважали його, і він був поставлений одним з царських радників. А на царському престолі сидів тоді Костянтин Порфирородний, син Лева Хозара, внук Копроніма; він царював не один, а разом з матір’ю своєю Іриною, оскільки йому до часу запанування було всього 10 років.

В час нечестивих царів римських, коли християни багато разів піддавалися гонінням, безліч сповідників Христових і мучеників зазнали різні муки; їх святі тіла, що віддавались без поховання на поживу звірам і птахам, віруючі таємно забирали і з честю хоронили в потаєних місцях, в домах або вертоградах. Так і в Евгенійських селищах було похоронено багато святих мучеників, що постраждали за Христа; їх мощі довгий час були невідомі.

Великий святитель і пастир Божої Церкви — Лев, папа Римський, родом був з Італії; отець його іменувався Квінтіаном. З юних років святий Лев був навчений всякій книжній премудрості, познайомився із зовнішньою філософією і був наставлений в чеснотах християнських. Полюбивши духовне житіє більш мирського, він спочатку був архідияконом у папи Сикста ІІІ. За свою високу цнотливість і чистоту він по смерті Сикста одноголосно був вибраний в первосвятителя Римської Церкви.

Святий Мелетій був спочатку єпископом Севастійським у Вірменії, але потім був зведений на архієпископський престол в Антиохії. Архієпископ Антиохійський Євдоксій, послідовник аріанської єресі, спокушений багатством Константинопольського престолу, захотів перейти туди, оскільки злочестивий єретик Македоній, що займав перед тим місце архіпастиря в Константинополі був вигнаний, а в царство Констанція, сина Костянтина Великого, церква Константинопольська буяла багатьма скарбами і була набагато багатша Антиохійської та інших церков

Свято Різдва Христового — величне таїнство, яке займає центральне місце у працях великих мислителів світу. Після гріхопадіння прародичів і осудження їх в поті лиця обробляти землю (Бут.3:23), милосердний Бог уже в раю обіцяє Спасителя: “Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут.3:15).

Багато чудес створив святитель Миколай не тільки за життя, але і після смерті. Хто не здивується, чуючи про дивні його чудеса! Бо не одна країна і не одна область, але вся піднебесна сповнилася чудесами святого Миколая. Підеш до греків, і там ними дивуються; підеш до латинів — і там ними вражаються, і в Сирії їх вихваляють. По всій землі дивуються святителеві Миколаю. Прийдеш на Русь і побачиш, що немає ні міста, ні села, де б не було безлічі чудес святого Миколая.